Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
ВІД ЧОВНА ДО АПТЕКИ
Дуб, про який іде мова, ріс ще у 155 році. Пізньої осені 371 року біля підніжжя його могутнього стовбура з’явилися люди з інструментами: вони шукали дерево для виготовлення великого плавзасобу – і це був якраз те, що треба. Давній майстер-корабел одразу взявся до роботи: дубова деревина найкраще піддається обробці відразу після зрубування. Хоча з конструкційної точки зору з цього дуба зробили лише длубанку – примітивний човен, на воді він, без сумніву, справляв враження: 12 метрів 35 сантиметрів завдовжки та до 106 сантиметрів завширшки. Чи добре служило судно своїм власникам — невідомо. Зате відомо, що у 1991 році його виявили під час робіт у гравійному кар’єрі неподалік річки Ниса-Клодзька (Nysa Kłodzka), біля містечка Левін-Бжеський (Lewin Brzeski). Консервація тривала цілих п’ять років, і нині цю длубанку (через значні розміри археологи іноді називають її також баркою) можна побачити в Опольському музеї.
Археологічна частина колекції переносить нас у ще давніші часи — на 300 тисяч років у минуле. Знахідок тут так багато, що їх можна представляти у тематичних зібраннях: житло неандертальця, колекції зброї, посуду, знарядь та побутових речей. Однак поціновувач будь-якої історичної епохи знайде тут щось цікаве для себе. Про це свідчать назви постійних експозицій: Прадавні часи та раннє середньовіччя Опольщини, Ополе: городище — місто — столиця регіону, Етнографія Опольщини: традиція і зміни.
У музеї є й особливі місця — наприклад, аптека XVII століття. Цікаво, що навіть її стіни збереглися у первісному вигляді, адже саме тут, у своєму колегіумі, працювали єзуїтські аптекарі. Збереглася й поліхромія із зображенням Ісуса, який зцілює вірян.
МУЛЬТИМЕДІА ТА ФІЛІЖАНКИ
У роботі музею задіяні мультимедійні технології: не лише численні інтерактивні стенди, а й вражаючий макет Ополя середини XVIII століття. Завдяки підсвічуванню окремих об’єктів добре видно їхнє розташування та взаємні зв’язки. Для створення макету використали малюнки Фрідріха Бернгарда Вернера — художника, який працював над укладанням розкішного атласу Сілезії. Лише небагато міст мають так докладно задокументовану історію завдяки загальнодоступним музейним зібранням, як Ополе. Експонати охоплюють період від кам’яної доби аж до 1968 року. Також уваги заслуговує колекція тендітної туловецької порцеляни з чорної фаянсової маси, що налічує понад 800 предметів. Це подарунок жителя Бжега — Антонія Білонського, який протягом десятиліть збирав сервізи, що вироблялися з 1842 року з ініціативи графа Ернста фон Франкенберґа-Людвігсдорфа.
Часом до колекції потрапляють речі з химерною долею. У 2014 році опольський Воєводський Консерватор Пам’яток передав зібрання з кільканадцяти артефактів кельтської культури (серед них — бронзові статуетки тварин), що походили з нелегальних розкопок у Новій Церкві. Викопані кількома роками раніше, після викриття чорних археологів вони стали речовими доказами у судовому процесі. Коли процес завершився, артефакти передали до Музею Опольської Сілезії.
КОЛЕГІУМ, КАМ’ЯНИЦЯ, КОРЧМА
У музеї представлено також оглядову колекцію сілезької порцеляни — від найдавніших часів до сучасності. Етнографію подано в історичному зрізі: демонструються не лише одяг, обладнання осель чи знаряддя, типові для колишнього опольського села, а й їхні відповідники, притаманні культурі Кресів — привезені на Опольщину з хвилею репатріації після Другої світової війни. У збірках є й художні твори (це ще один дуже багатий відділ): від готичної Мадонни з Садова аж до живопису Юліана Фалата, Юзефа Хелмонського, Максиміліана Ґєримського та Станіслава Ігнація Віткевича (Juliana Fałata, Józefa Chełmońskiego, Maksymiliana Gierymskiego oraz Stanisława Ignacego Witkiewicza). Колекція також враховує творчість митців, що походять із самого Ополя. Музей володіє кількома будівлями — неподалік головної резиденції (вул. св. Wojciecha), у дохідній, вишуканій кам’яниці можна побачити інтер’єри, типові для міщанства дев’ятнадцятого століття.
Є також корчма на розі вулиць Коллантая та Озімської (Kołłątaja i Ozimskiej) — там виставлені роботи видатного польського колориста Яна Цибіса (Jana Cybisa) (1897–1972), пов’язаного з Опольщиною місцем свого народження — селом Fröbel (нині Врублін (Wróblin)) поблизу Głogówek. Відділом Музею Опольської Сілезії є також Музей Повстання на горі св. Анни (Muzeum Czynu Powstańczego na Górze św. Anny).
Окрім типової музейної роботи, опольський осередок пропонує школам польові природничі заняття: від вересня до березня — орнітологічні (кільцювання птахів), від травня до серпня — ентомологічні (заняття з вивчення комах). Також можна замовити освітні майстер-класи — з розпису по склу, пошуку скарбів або пов’язані з традиційними святами (перед Різдвом та Великоднем). Музей видає Opolski Rocznik Muzealny та численні альбоми і буклети, що доступні на місці.
Як зазначають хроніки, перші єзуїти прибули до Ополя точно 24 лютого 1668 року. З одного боку, вони виконували місію рекатолізації після Тридцятилітньої війни (1618–1648), з другого — подібно до багатьох інших своїх місцях служіння, планували займатися освітньою справою. Невдовзі землі, прилеглі до Малого Ринку, стали сферою чернечого ордену: між нинішніми вулицями Музейною, Опольчика та Османчика (Muzealna, Opolczyka і Osmańczyka) стояв їхній монастир. Сучасна головна будівля Музею Опольської Сілезії виникла внаслідок об’єднання двох кам’яниць. У 1667 році першу єзуїти отримали в дар від Яна Кшиштофа Прушковського (Jana Krzysztofa Prószkowskiego), другу (прилеглу) докупили незабаром із наміром влаштувати там колегіум — тобто школу. У 1675–1800 роках тут також діяла високо шанована професійна аптека.
У 1773 році орден був ліквідований, його маєтки піддалися секуляризації: за розпорядженням короля Фрідріха II Великого (Fryderyka II Wielkiego) там утворили Королівський шкільний інститут. Викладачі — єзуїти, які зберегли свої посади. У період між 1816 і 1832 роками в будівлі працювали урядовці опольської регенції; у різні часи вона слугувала житлом для вчителів і виконувала функції лікарні.Перше опольське музейне зібрання – з виразно міським профілем – постало 1899 року з ініціативи бургомістра Артура Пагельса (Artura Pagelsa) та адвоката Паула Фогта (Paula Vogta). Спочатку музей знаходився на теперішній вулиці Озімський і лише 1932 року, після ще однієї проміжної локації, переїхав до нинішньої будівлі. Тоді й ухвалили надати йому регіональний характер, хоча під назвою Städtische Museum Oppeln.
Wyświetl większą mapę
