Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Олександр Швачка
ПЕРЕРВА В ЖИТТІ
Бєльський ринок є незвичайним із-за багатьох причин — передусім тому, що у виконанні своїх вікових функцій він мав тривалу перерву. Його спланували на початку XIV століття, і, згідно з тодішніми традиціями, на площі розташовувалися ратуша, ваги, криниця та місце для виконання вироків. Ринок розвивався разом із містом і разом із ним згоряв під час великих пожеж. Хоча вважається, що старі бєльські ратуші були дерев’яними, археологічні розкопки показали там фундаменти завширшки 90 см, що може свідчити, що будівля могла бути мурованою. Коли в середині XIX століття Бєльсько переживало економічне відродження (тоді сюди дійшла гілка Привілейованої Північної Залізниці імператора Фердинанда), роль головної площі перейшла до Долішнього ринку, пізніше перейменованого на Грошову площу.
Після Другої світової війни старий ринок став площею Союзу боротьби молоді, адже після адміністративного об’єднання Бєльська та Білої у 1951 році вважалося неполітичним визначати головну площу лише в одній частині міста. Його так звана «відпустка» закінчилася лише у 2003 році, коли місто з розмахом приступило до ревалоризації ринку, прагнучи, щоб на площі з’явилося якомога більше цікавих елементів. І це вдалося: під броньованим склом, підсвіченим уночі, можна побачити залишки міських ваг XVII століття, а також фігури святого Яна Непомуцького та Нептуна — репліки скульптур, що колись стояли саме тут.
БУДИНОЧКИ НА СХИЛІ
Під час реконструкції заново відкрили колодязь XVII століття глибиною 16 метрів, також з’явилися фонтан і штучний каскадний струмок, над яким архітектор передбачив місток. Загальний вигляд ринку, що має розміри 82 на 43 метри, доповнюють квартальний годинник та макет площі, який демонструє відомий схил ринку у східному напрямку. Часто тут можна побачити естраду, адже концерти — ще один спосіб привабити мешканців і туристів. Однак справжні історичні цікавинки та природні нахили місцевості зустрічаються тут на кожному кроці: на десяти гектарах історичного центру Бєльська, розташованого на Міському пагорбі, знаходиться понад 70 пам’яток архітектури. Когось захоплять вулички з мальовничими сходами, інші помилуються неоренесансними меблями в аптеці біля ринку (№5). Аптека «Під оленем», заснована у 1775 році, розташована у будівлі колишньої корчми.
Поруч стоять кам’яниці — справжні перлини барокової та класицистичної архітектури, доповнені ефектною сецесією на східному боці площі. У Бєльську, якого часто називають «маленьким Віднем», легко помітити впливи австрійської архітектури. Протягом своєї історії місто значно частіше розвивалося на південь, ніж на північ. Саме віденський архітектор Леопольд Бауер подарував Бєльську одну з найвеличніших споруд — церкву святого Миколая, нинішній собор Бєльсько-Живецької єпархії.
СЛІДИ ІСТОРІЇ
Після перебудови храму на початку XX століття від його первісного вигляду залишилося небагато. Лише внутрішнє оздоблення каплиці Божої Матері Ченстоховської, що походить із XVII століття, збереглося після кількох великих пожеж і залишилось майже без ушкоджень. Велике враження справляє характерна вежа заввишки 61 метр; мистецтвознавці вважають, що архітектор узяв за зразок дзвіницю святого Марка у Венеції. Ще один віденець – Рудольф Гарфлінгер – є автором сецесійних вітражів. Прогулянка історичним центром Бєльська – навіть просто в пошуках слідів давніх міських мурів (перший оборонний круг звели ще у XIV столітті, другий – на початку XVI, рештки останнього можна знайти на вулиці Оркана) – завжди залишає естетичне враження. Місто зберігає ознаки колишнього добробуту та своєрідної відмінності, особливо зважаючи на те, що тут легко натрапити на паб, кав’ярню чи галерею. Культовим місцем вважається бар «П’єрожек», де, за міською легендою, обідав сам секретар ПОРП – Едвард Ґєрек.
Бєльсько славилося своїми місцями продажу алкогольних напоїв ще в давні часи, а золоту добу вони переживали в другій половині XIX – на початку XX століття. Сліди тієї епохи можна знайти на ринку, будинок №11 – це найвеличніша та найвища кам’яниця, яка свій сецесійний вигляд отримала після реконструкції 1912 року. Тут колись діяв «Пльзеньський заїзд» (Pilsner Hof) – водночас винний бар, кав’ярня та ресторан. Сто років тому Pilsner Hof був улюбленим місцем фотографів, що створювали листівки з Бєльська. Як на ринку, так і в інших репрезентативних частинах міста, легко знайти лавочки, а паркування в центрі зазвичай не становить проблеми, хоча тим, хто не знає міста, краще обрати велику охоронювану стоянку. Якби не сталінські травлення початку 1950-х років, об’єднання Бєльська та Бялої напевно не відбулося б так легко. Попри географічну близькість, важко знайти два настільки різні міські організми. Бєльсько від Бялої відділяла річка, що історично була межею між Сілезією та Малою Польщею; і досі однією з міських дільниць залишається Бяла Краківська. На вигадливо звивисту річку Бялу часто дивилися з обох берегів із підозрою чи навіть острахом. Вона була спільним знаменником лише в одному сенсі – саме над нею (і завдяки їй) у двох містах розвивалося ткацтво, а згодом і текстильна промисловість. Вода слугувала засобом для підготовки тканин і приводила в рух машини. Завдяки цьому Бєльсько отримало прізвисько “сілезький Манчестер”, хоча іноді його називали й “містом ста промислів”. Це сталося після століть панування ремесел, виробництва алкоголю та торгівлі, з яких і Бєльсько, і Бяла колись славилися. Бяла отримала міські права пізніше – у 1723 році, тоді як Бєльсько є містом ще з межі XIII і XIV століть.
Wyświetl większą mapę
