Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
КНЯЗЬ ХОЧЕ СТРУМУ
На початку довгого ланцюга історичних подій, що призвели до створення Музею енергетики, стоїть Ганс Генріх XV Гохберг, князь фон Плес (Hans Heinrich XV Hochberg, Fürst von Pless). Одразу після успадкування князівського титулу у 1907 році Ганс Генріх зайнявся модернізацією промислової частини родинного майна. Одним із найбільших викликів була технологічна новинка — електрика, яка дозволяла значно знизити витрати на видобуток вугілля в шахтах. Уже у 1914 році належна князю шахта «Брада» (Brada) впровадила підземні електричні залізниці. У той самий час почала діяти зовсім нова шахта «Прінценгрубе» (Prinzengrube), що збільшило потребу в енергії. Спеціально для потреб князівських промислових підприємств вирішили запустити електростанцію, поєднану з виробництвом карбіду, також необхідного у шахтах.
Серед будівель об’єкта, нині відомого як електростанція «Лазиська» (Łaziska), була зведена у 1928 році розподільча станція: саме у її стінах сьогодні розташоване Музей енергетики. Тим часом фабрика електрики переживала злети і падіння — збільшення потужності та численні інвестиції у двадцятих роках (що принесло їй статус найбільшої електростанції в Польщі, вже як «Elektro» — компанія зі штаб-квартирою у Швейцарії), використання примусової праці під час окупації та подальші розбудови у післявоєнній Польщі. Остання велика баталія «Лазиськ» відбулася у дев’яностих роках, після включення підприємства до списку найбільших забруднювачів у Польщі. Тоді електростанція пройшла масштабну екологічну трансформацію, щоб виробництво електрики з вугілля було дружнім до навколишнього середовища.
БЕЗПЕКА ПОНАД УСЕ
Ідея створення музейного закладу в межах електростанції належить Клеменсу Щерському (Klemens Ścierski) — видатній та незвичайній особистості, яка багато зробила для «Лазиськ»: винахідник, багаторічний директор підприємства, міністр, депутат та сенатор. Функціонування музею на території діючого (і потужного) промислового об’єкта має свої наслідки — відвідувачі повинні дотримуватися правил електростанції, що відображено в регламенті Музею. Регламент передбачає обов’язкове наявність перепустки, але пильність щодо безпеки проявляється також у програмі відвідин.
Молодим гостям демонструють експеримент: пропускають всього двовольтовий струм через металеве кільце, яке під дією руху електронів починає світитися. Інший показ ілюструє розряд струму напругою 230 вольт (з відповідним звуковим ефектом) — кожен, хто бачив такі явища, напевне, відчуває особливу обережність щодо електрики. Враження справляє й вид електричного стільця.
На щастя, далі йдуть менш небезпечні експонати, як-от вібраріум — колекція майже восьмидесяти електричних дзвоників разом із обладнанням з колекції Адама Віштала (Adam Wisthal). Важливо: їх можна натискати й слухати звук. Перлиною серед кількох тисяч експонатів є понад столітня двохсотватна лампа розжарювання у системі вуглецевого волокна Свана–Едісона. Її запалюють (з великим трепетом) раз на рік під час флагманського заходу Музею енергетики — Свята Світла, яке у Лазиськах-Гурних відзначають 6 січня. Зв’язок із Днем Трьох Королів не випадковий — адже вони йшли за світлом зірки.
Ламп тут безліч (подібно до лічильників, трансформаторів, ізоляторів, генераторів), але найбільшу увагу привертають цікавість: костюм, що захищає людину від справді високої напруги, двигун на біогазі 1938 року, потужна лампа з маяка у Свіноуйсьце.
НЕ ЛИШЕ ЕЛЕКТРИКА
Другим днем у році, коли в Музеї енергетики гарантовано багатолюдно, є Індустріада. Окрім цього, варто перевіряти, чи музей відкритий у конкретний день. Основна програма орієнтована на школи — це уроки з хімії та фізики. Їх справді багато, іноді з нетиповими темами: наприклад, лекції про катастрофу на Чорнобильській атомній електростанції або заняття про будову й роботу людського мозку.
Музей не завжди обмежується електрикою. Тут можна оглянути велику колекцію фотоапаратів, а іноді об’єкт відвідують шанувальники старих автомобілів. Проводяться майстер-класи зі створення янголів із солоного тіста, різноманітні перформанси, концерти, театральні вистави, навіть льодові скульптури або покази весільної моди.
За попереднім запитом електростанцію можна відвідати з гідом, який розмовляє польською, англійською, німецькою або сленгом Сілезії. Візит передбачає символічну оплату, доступний паркінг. Електростанція «Лазиська» з її характерними охолоджувальними баштами добре помітна здалеку й для тих, хто під’їжджає з півдня, є сигналом входження в промисловий Сілезький край.
Захоплення людини електрикою бере початок із давнини: вже тоді було описане явище зміни властивостей бурштину, який при натиранні міг піднімати пташине пір’ячко. Стародавні греки дали йому назву «електрон».
Справжня машина для виробництва струму з’явилася лише в епоху Просвітництва. У середині XVII століття німецький винахідник, фізик і будівничий фортифікацій Отто фон Геріке (Otto von Guericke) створив пристрій, у якому обертальна сірчана куля генерувала електричні заряди. Британський учений Френсіс Хоксбі (Francis Hauksbee) удосконалив конструкцію, використавши скляну кулю з парами ртуті, але інтерес привернула вона лише до майстрів для демонстрації перед публікою.
Справжній прорив здійснив англійський фізик і хімік Майкл Фарадей, який у 1831 році відкрив явище магнітної індукції. Це відкрило шлях для численних винахідників: Нікола Тесла (автор першого електродвигуна), Томас Едісон (винахідник лампочки) і Самуель Морзе, який створив телеграф.
Wyświetl większą mapę
