Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
ЛИШЕ ВЕЖА?
Той, хто в Худові (Chudów) очікував побачити величний замок, може відчути певне розчарування. Справді – прогулятися тут замковими залами не вдасться, та й загалом споруда ніколи не вражала масштабами. Це прямокутні руїни розміром приблизно 25 на 30 метрів, де єдиним справді виразним елементом виступає вежа. Ще зовсім недавно й вона не справляла особливого враження, адже залишки піднімалися лише до другого поверху. Саме цей другий поверх був колись місцем, через яке гості потрапляли всередину – по мосту, перекинутому через рів. Сьогодні про ті часи нагадує невеликий місток, розташований значно нижче. Найбільше відомостей про замок вдалося отримати завдяки археологічним розкопкам, проведеним на початку XXI століття. Особливість Худовського замку полягає ще й у тому, що він був низинною спорудою – рідкісним явищем для Верхньої Сілезії.
Хоча зведення мурованого замку датується 1530-ми роками, без сумніву, раніше тут існувала дерев’яна фортеця – про це свідчать виявлені залишки конструкцій та частини палісада. Дослідження 2006 року принесли ще цікавіші відкриття: тоді знайдено так званий Худівський скарб – середньовічні односторонні штамповані монети, відомі як брактеати. Мурований замок своїм існуванням завдячує постаті Яна Гералтовського (Jan Gierałtowski) – власника навколишніх земель, зокрема й села Худув, яке він придбав у 1523 році.
На початку XVIII століття замок перейшов у власність роду Фоглярів (Foglar), котрі, як це тоді часто робили, перебудували його відповідно до власних уподобань. Те саме зробили й наступні господарі – родина фон Бяли (von Bially), які володіли замком від 1837 року.
ВІД ПАЛІСАДА ДО ФУНДАЦІЇ
Найбільший драматичний епізод в історії Худівського замку трапився вже за володіння родини фон Бяли. У січні 1875 року (за іншими джерелами – в ніч на Новий рік 1847-го) споруда повністю згоріла й більше ніколи не відновила свого первісного вигляду. Родина фон Шафготшів (von Schaffgotsch) перетворила залишки на так звану «романтичну руїну». І романтика ця тривала аж до 1995 року, коли громадський діяч, лікар і політик Анджей Сосньєж (Andrzej Sośnierz) заснував Фундацію «Замок Худув» (Fundacja „Zamek Chudów”). При певній удачі й сьогодні можна зустріти пана Сосньєжа, який прогулюється територією замку у строї з епохи, десь між вежею та ровом. Фундація взялася до справи з неабиякою енергією: окрім організаційної та видавничої діяльності, розпочалися археологічні дослідження, консерваційні та відбудовчі роботи, а також відкриття замку для відвідувачів.
Особливої похвали заслуговує творче ставлення до відродження життя навколо замку. В Худові завжди щось відбувається, тож навіть постійні гості часто дивуються новим ідеям. Обов’язковим пунктом відвідин є музей у вежі – тут зібрано численні експонати з часів ренесансу й не тільки. Регулярно проходять лицарські турніри, змагання лучників та барвисті інсценізації – наприклад, битва воїнів із грізним червоним драконом.
Постійною розвагою є хіба що лабіринт – справжній рай для дітей (хоча й панянка на підборах, доклавши трохи завзяття, здолає його від початку й до кінця). Є й покази роботи лісорубів, виставки, присвячені давньому бджільництву та ремеслам, концерти, театральні вистави й художні експозиції, кінопокази та пленери.
ГОМІН НАВКОЛО ЗАМКУ
Хоча в Худові подбали про парковки, у дні з піковим потоком туристів таки можуть виникати проблеми з місцем. Бувало так, що гості залишали свої транспортні засоби за два кілометри від замку і йшли полями до вежі. Пропозиція замку багата й різноманітна: тут не тільки можна скуштувати страви середньовічної чи ренесансної кухні (рекомендуємо підпломики), а й взяти участь у креативному історичному обіді в таверні, яку опікує святий Юрій (święty Jerzy). Постійно діють ярмарки з різними виробами, у тому числі металевими. У туристичний сезон панує постійний історичний гомін; часто зустрічаються іноземні гості – зокрема лицарі з Італії та Німеччини. Замок полюбили й місцеві сілезькі мотоциклісти – певною мірою спадкоємці готичної традиції.
Найважливішою подією є серпневий Середньовічний ярмарок, на якому можна оглянути село, населене фанатами історії, що живуть у наметах за звичаями кількасотлітньої давнини. При вдачі можна побачити захоплюючий показ стрільби з требушету – машини, що кидає величезні камені на десятки метрів. Тут ніколи не буває нудно, і, якщо плануєте відвідини Худова, варто закласти на перебування більше ніж дві-три години. Це також чудове місце для сімейного пікніка з власними наїдками, пледом і природою у атмосфері давно втраченої минувшини.
Як це часто буває, до замку прилипло багато легенд – переважно романтичних. Одна розповідає про кохання місцевого лицаря до чеської черниці. Монахиня, яка взаємно відповіла почуттям, погодилася втікти з монастиря і незабаром стала дружиною в Худові. Щастя тривало недовго – закінчилося смертю жінки та похованням на віддаленому цвинтарі в Ожешу (Orzeszu). Любов виявилася сильнішою за смерть: уже з першої ночі дух померлої відвідував лицаря у замку. З часом господар замку – для зручності привида – спорудив таємний підземний хід між цвинтарем та своїм житлом. Привид черниці легко впізнати за темним одягом і сумним виглядом; він з’являється поблизу замку.
В інших легендах зустрічаються мотиви драконів, мелузин, стригів, утопців і ще однієї закоханої – цього разу замурованої живцем.
Wyświetl większą mapę
