Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
НА СТРАТЕГІЧНОМУ ПАГОРБІ
У давні часи навіть невеликий, але розташований у відповідному місці, пагорб міг мати величезне значення. Особливо в горбистій місцевості, де шлях через необхідність мусив пролягати передбачуваним способом. Фортеця на узвишші гарантувала добрий огляд околиць: небезпеку (або ж легку здобич) можна було помітити завчасно. Дерев’яному городищу, яким із XIII століття правили Цешинські П’ясти (Piastowie cieszyńscy), приписували давніше розбійницьке минуле. Втім, у цих околицях важко знайти бодай одну легенду, у якій не було б згадки про розбійників. Навіть значно пізніше — у XVIII столітті — один з народних переказів стверджував, що саме на замковому пагорбі народився син княгині Сулковської (Sułkowska), знаний згодом під іменем розбійника Клімчока (Klimczok).
Безсумнівним є те, що першу споруду з каменю та цегли наказав звести тут цешинський (а також севежський та битомський) князь Пшемислав I Ношак (Przemysław I Noszak).
Це постать водночас і забута, і надзвичайно цікава: Пшемислав, чия діяльність припала на другу половину XIV та початок XV століття, був важливою особою при празькому дворі Карла IV Люксембурзького (Karol IV Luksemburski). Він виконував відповідальні дипломатичні місії, стаючи одним із найвизначніших переговорників тогочасної Європи. Саме він був головним автором домовленостей щодо шлюбу англійського короля Річарда II (Richard II), займався мирною медіацією під час Столітньої війни, посередничав між польською стороною та Тевтонським орденом у конфлікті, що завершився битвою під Грюнвальдом.
Князю Ношаку бельська фортеця була потрібна як східний бастіон Цешинського князівства. Цю функцію споруда виконувала протягом довгих років, становлячи найважливішу частину міських укріплень і закриваючи доступ до кордону на річці Білій (Biała).
ГНІЗДО СУЛКОВСЬКИХ
Протягом століть замок неодноразово перебудовували, поступово надаючи йому форму чотирикутника з внутрішнім двором. Споруда ділила з Бельськом і добрі, і тяжкі часи: у 1645 році її спалили шведи, а 1753 року замок знову постраждав під час великої пожежі міста. Сучасний вигляд (а також і назву) він завдячує родові, що безперервно володарював тут протягом 193 років, – династії Сулковських (Sułkowskich).
У довгому ряді представників цього аристократичного роду першим постає Александр Юзеф Сулковський (Aleksander Józef Sułkowski, 1695–1762), який, згідно з тодішніми плітками, був позашлюбним сином короля Августа II Сильного (August II Mocny). Дитинство Александр Юзеф провів при королівському дворі як паж, перебуваючи у тісній дружбі з майбутнім монархом Августом III (August III). Уже в дорослому віці він став довіреним радником свого дитячого друга та одним із впливових політиків саксонської доби.
Саме він спершу придбав у Станіслава Лещинського (Stanisław Leszczyński) великопольські маєтки, які й досі асоціюються з родом Сулковських. Згодом же – за намовою свого первістка Августа Казимира (August Kazimierz) – інвестував на півдні, у невелике Сілезьке Вільне Державне Князівство Бельське (Śląskie Wolne Stanowe Państwo Bielskie). Угода оцінювалася в астрономічну на той час суму 630 000 гульденів, однак Сулковський уміло скористався цією інвестицією: завдяки його старанням володіння отримало статус князівства, а він сам здобув титул князя.
ВІСІМНАДЦЯТЬ ЗАЛ СКАРБІВ
Майже двісті років бельської історії Сулковських рясніють цілою галереєю непересічних постатей: Ян Непомуцкий (Jan Nepomucen), який створив перший полк польських гусарів, що воювали на боці імператора Наполеона; Максиміліан (Maksymilian) – натураліст і мандрівник, котрий у середині XIX століття досліджував Венесуелу та Колумбію у пошуках рідкісних видів метеликів; Юзеф Марія (Józef Maria) – знаний марнотратник роду, а також дев’ятий ординат Александр Кароль Людвік (Aleksander Karol Ludwik). Останній з аристократів, у міжвоєнний період, започаткував автомобільну промисловість у цьому краї, відкривши фабрику під маркою «Opel». Хоча Александр Кароль служив у війську Польщі, у 1943 році він отримав ІІ групу фолькслісти (прим. німецького переліку осіб, які проживали на окупованих територіях під час Другої світової війни і вважалися етнічними німцями або мали „німецьке походження”), що разом з аристократичним походженням Сулковських визначило подальшу долю родини. Останній князь гербу Суліма (Sulima) покинув Бельсько напередодні наступу Червоної армії та втік до Австрії.
З 1945 року в замку розташовується музей, який продовжив традиції двох міських музеїв – у Бельську та Бялій, що діяли ще з початку ХХ століття. Хоча офіційна назва установи – Історичний музей (Muzeum Historyczne), тут кожен знайде щось для себе. Найбільш задоволені будуть шанувальники живопису, адже мало де історія мистецтва представлена так повно й послідовно. Варто побачити готичні релігійні образи з постатями Богородиці (зокрема «Мадонна з пташкою» ( „Madonna z ptaszkiem”)), а також середньовічну та ренесансну дерев’яну скульптуру.
Музей демонструє багату колекцію мініатюр, намальованих на порцеляні, полотні чи кістці, а також живопис XIX–XX століть. У Блакитній залі (Sala Niebieska) представлені роботи Юліуша Коссaка (Juliusz Kossak), Юзефа Брандта (Józef Brandt), Петра Міхаловського (Piotr Michałowski) та Яна Матейка (Jan Matejko). Музичний салон – що нагадує про давню функцію просторої зали – оздоблений полотнами з портретами композиторів (серед них портрет Крістофа Глюка (Christoph Gluck)), а також оснащений фортепіано середини XIX століття. Тим, хто любить уважно вдивлятися у живописні твори, слід відвести на відвідини замку кілька годин.
Поціновувачі історії теж не будуть розчаровані: тут є доісторичні пам’ятки, пов’язані з історією Підбескиддя (Podbeskidzie), археологічні знахідки з часів середньовіччя, а також численні свідчення міжнародних контактів колишніх власників, як-от нідерландська шафа початку XVII століття.
Охочим дізнатися більше про рід Сулковських варто звернути увагу на Дамський салон та Кабінет Господаря: там виставлені портрети представників родини, а також родинні пам’ятки – виготовлена на замовлення порцеляна й вишукані дрібниці.
Важко знайти галузь музейної справи, яка не була б представлена в Бельську-Бялій: тут і етнографічні збірки (народні костюми, інтер’єри), і колекції карт, печаток, мілітарних зібрань (від середньовіччя до сучасності), численні графіки, документи, меблі та коштовності. Окремої уваги заслуговує багата колекція кахлів для печей – знахідка відносно нова, з другого десятиліття XXI століття. Бельські археологи Божена та Богуслав Хораж (Bożena i Bogusław Chorążowie), проводячи роботи на замковому подвір’ї, натрапили на середньовічні кахлі, які завдяки зображенням на них стали чудовим джерелом історичних відомостей.
Замок – це також простір сучасного мистецтва: тут відбуваються виставки, музей організовує зустрічі й концерти, провадить видавничу діяльність.
Wyświetl większą mapę
