Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Олександр Швачка
ЧАС БИТОМА
Історія міста — це гойдалка злетів і падінь. З одного боку, воно завжди було адміністративним і культурним центром усього регіону, з іншого — його не раз нещадно випробовували різні катаклізми. На обличчі Битома видно безліч шрамів і подряпин. Поруч із цим ми бачимо прекрасні кам’яниці, наприклад ті, що на вулиці Янти, під номерами 12 і 18. Особливо чарівною є кутова будівля №18 — споруджена у 1902 році за проєктом Конрада Сегніца, вона є еклектичною, із елементами сецесії. Є тут і мальовничі вілли, і громадські будівлі прусського періоду. Варто звернути увагу на поштове відділення на вулиці Пекарській, архітектура якого відсилає до французького Ренесансу. Будівля, що походить із початку XX століття, прикрашена численними барельєфами на поштову тематику та іншими декоративними елементами, які зображують фантастичних тварин.
Не менш фантастична тварина — битомський сплячий лев — розлігся просто на ринку. Цей бронзовий відлив колись був частиною пам’ятника, присвяченого солдатам із Битома та околиць, які загинули під час французько-прусської війни (1870–1871). Коли монумент розібрали у першій половині XX століття, лев опинився у міському парку, вже як самостійний декоративний елемент. Під час сталінських часів скульптура повністю зникла. Її знайшли лише у 2006 році… у Варшавському зоопарку! Після великого медійного розголосу та активної участі мешканців Битома, лев урочисто повернувся на міський ринок.
ЖИТТЯ ЗА ШКАЛОЮ РІХТЕРА
З іншого боку, неозброєним оком видно зруйновані пам’ятки, які залишилися без належної опіки. Значну роль у цьому відіграє гірницьке минуле міста. У часи найбільшого розквіту видобувної промисловості в Битомі працювало 11 шахт, а видобуток вівся безпосередньо під містом. Ще у 1980-х роках сейсмографи фіксували в Битомі кілька сотень (!) тектонічних поштовхів на рік, з яких десятки були чітко — а часом і болісно — відчутні людьми. Іноді в когось удома перекидалися меблеві шафи, іноді обвалювався будинок, а дзвін склянок у кухонних шафах був звичайним елементом битомського побуту. Будівлі в місті руйнуються й сьогодні — буває, що евакуюють по кількадесят осіб одночасно, а вид наполовину розваленого дому тут не є рідкістю.
Середньовічне планування міста також постраждало від гірничих робіт: ринок колись був значно менший, а свій сучасний вигляд отримав саме внаслідок знесень. Велику трагедію Битом пережив і в 1945 році, коли внаслідок дій солдатів Червоної армії згоріли — разом із цілим історичним кварталом — ратуша, палац у Мєховіцах та величний неоренесансний палац Кароля Годулі в районі Шомбєрки. Подорож Битомом сьогодні нагадує радше мандрівку руїнами колишнього міста, хоча архітектурних перлин тут усе ще дуже багато — деякі сяють у повній красі, а інші — повільно занепадають.
МИСТЕЦТВО МАЙБУТНЬОГО
Одну з великих прогалин у міській тканині заповнив торговий центр Agora – треба визнати, вписаний він дуже вдало, просто поруч із неоготичним храмом Святої Трійці.Вражаючий храм із шістдесятиметровою вежею має багато оздоблений вівтар (із образом Святого Духа, що летить над Битомом) і цікаве внутрішнє оздоблення.Місто, зрештою, має багато старовинних святинь і два кладовища – єврейське та католицьке Mater Dolorosa.Варто також прогулятися вулицею Монюшки, щоб побачити класичну будівлю Сілезької опери –споруду, зведену спеціально для артистичних виступів.До пам’яток техніки в Битомі належать також залізничний вокзал із критими платформамита комплекс ТЕЦ Шомбєрки.Саме з Битома відправляється історична вузькоколійна залізниця до Містечка Сілезького.
Багато з перелічених місць ведуть активну культурну діяльність. Agora має власну художню галерею,а в індустрійному просторі ТЕЦ відбуваються фестивалі: Фестиваль Високого Мистецтва, Гала Моцартовська чи Фестиваль Театроманія. Так само, як на вулицях Битома помітні неприродні порожнечі після знесених будинків, так і майбутнє міста здається повним різноманітних, небезпечних прогалин. Часто говорять про від’ємний природний приріст і відтік мешканців. Не вщухають також гострі суперечки щодо компенсацій за гірничі збитки. Та не можна заперечити, що в Битомі культура квітне: незалежно від того, коли ви приїдете, ви завжди потрапите на якийсь фестиваль, знайдете цікаві виставки, і побачите гарну постановку в Сілезькій опері або Сілезькому театрі танцю. Можливо, годинники почали відраховувати нову епоху в історії міста – розквіт після років занепаду. Щоб переконатися в цьому, варто самому відвідати Битом, до чого ми щиро вас запрошуємо.
На перший погляд історія Битома нагадує долю інших сілезьких міст. Відомо, що в XII столітті тут уже діяв ринок і дві корчми, а з кінця XIII століття місто було столицею Битомського князівства. Від 1629 року Битом став власністю родини Генкель фон Доннерсмарків, яка отримала його від імператора Рудольфа II в рахунок боргів; невдовзі після цього було створено Битомське Вільне Державне Панство. Це означало, що місто було виведене з-під влади князів чи старост і підпорядковувалося безпосередньо імператору. Битом пережив епідемії тифу та холери, численні пожежі й напади ворогів. Під час Першого сілезького повстання польські підрозділи атакували в Битомі казарми Рейхсверу, а саме тут було підписано угоду, яка поклала край Другому повстанню. Ті часи увіковічнено пам’ятною дошкою, що позначає місце, де стояв готель “Lomnitz” – колишня штаб-квартира Польського плебісцитного комісаріату, а згодом польського консульства та Дому польського. Після Другої світової війни до Битома прибуло багато репатріантів, особливо з львівського регіону. Колектив Сілезької опери, створений у 1945 році, значною мірою складався з артистів Львівської опери, а спортивний клуб “Полонія Битом” вважається спадкоємцем традицій львівської “Погоні”.
Wyświetl większą mapę
