Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Олександр Швачка
ПАЛЬМИ БІЛЯ ПОРТУ
Глівіце можуть здивувати: це портове місто, з якого завдяки понад сорокакілометровому Глівіцькому каналу та Одрі можна водним шляхом дістатися до Щецина і далі – аж до Балтійського моря. Прямо як і в екзотичних портах, неподалік від порту Глівіце ростуть пальми. Клімат тут також екзотичний: у кожному з чотирьох павільйонів Пальмієвої оранжереї панує різна температура та вологість, адже експозиція поділена на секції: корисні рослини, тропічні рослини, історичний павільйон та секція сукулентів (рослини, що ростуть у високих температурах завдяки здатності накопичувати рідину у своїх тканинах). Понад п’ять з половиною тисяч рослин займають тут площу двох тисяч квадратних метрів. Є також окремі екземпляри тварин: гекони, черепахи, папуги, канарки, коропи, амури, піраньї, павіоокі цихліди, африканські соми та дрібні гризуни.
Останній павільйон, без сумніву, сподобається любителям кактусів – там налічується близько двох тисяч цих рослин. На відміну від інших павільйонів, серед сукулентів панує низька вологість. Тільки там можна чітко побачити різноманітність світу флори: екземпляри кактусів можуть різнитися між собою не тільки формою, але й розміром – від декількох міліметрів до 8 метрів. В інших залах панує фестиваль буйної природи, на деревах можна побачити мандарини та банани, подивитися, як виглядають шістнадцятиметрові канарські фенікси. Бувають тут і дарунки від приватних осіб, бо якщо мешканцю Глівіц буйна рослина перестає вміщатися у вітальні, він приносить її саме сюди: може потім регулярно її відвідувати. Тут ми прогулюємося визначеними доріжками, час від часу натрапляючи на лавку, де можна присісти. Над водою перекинуто містки, є видовищний скельний водоспад.
БАГАТОЯРОВИЙ ОБ’ЄКТ
Можливість оглядати рослини з різної висоти є великою перевагою Глівіцького пальмника. Завдяки естакадам не тільки добре видно багатоярусну структуру тропічного джунгля, але й можна милуватися рослинами з різних ракурсів. Багаторівневість об’єкта має також метафоричний вимір: старші мешканці міста полюбили це місце для зустрічей, тим більше, що на другому поверсі працює затишна кав’ярня. Молодші відвідувачі шкільного віку приїжджають сюди на живі уроки природознавства. Для них підготовлено навчальний маршрут зі спеціальними місцями, де заборона «не торкатися експонатів» не діє. Тож можна спокійно помацати те й інше, а наприкінці отримати відповідний сертифікат. Є ще одна група, яка обожнює Пальмірню, – це молодята, які часто фотографуються в тропічному оточенні. Кажуть, що такі фотографії приносять щастя.
А якщо вже мова зайшла про фотографії, то в Пальмовій оранжереї іноді можна побачити цікаві знімки, адже ці об’єкти також існують як елементи галереї. Тут проводяться великі виставки National Geographic, члени Глівіцької фотографічної групи виставляють тут свої роботи, а також організовуються презентації різних країн за погодженням з дипломатичними представництвами. Пальмірню можна орендувати для комерційних цілей – тоді вона буде у вашому виключному розпорядженні. Простору не бракує – у найвищій точці будівля піднімається на 22 метри, а спів птахів клієнт отримує безкоштовно.
ПІДЛИВАЄМО ШОПЕНА
Парк і Пальмова оранжерея чудово доповнюють один одного. 90% вологість повітря в тропічному павільйоні та тінь паркових дерев створюють повну гармонію, тим більше, що обидва світи поєднує тераса кафе. Взимку в об’єкті ми знайдемо тепло, влітку – серед каштанів, дубів, лип, ясенів, ялин і модрин – приємну прохолоду. Наприкінці XX століття парк Шопена був інвентаризований, відремонтований і приведений до ладу. Це 5 гектарів огородженої парканом зелені з брукованими алеями, лавками та безкоштовним бездротовим доступом до Інтернету. Парк також є чудовим місцем для перерви під час тривалої подорожі – поблизу, вздовж вулиці Дюбуа, розташований паркінг, який може прийняти великий автобус, а також можна припаркувати легкові автомобілі. Звідси недалеко до центру міста, де є численні бари та ресторани. У парку є дитячий майданчик.
Пальмова оранжерея в парку Шопена – це пам’ятка другої половини XIX століття, коли Верхня Сілезія збагачувалася завдяки промислової епохи вугілля і сталі, а жителі відкривали для себе нові прагнення і нові можливості. У цей період подібні об’єкти будувалися майже масово – свою пальмову оранжерею мав, серед інших, сусідній Битом. Парк у Глівіце є, в певному сенсі також історичною пам’яткою: місцем, де чавунні леви з XIX століття охороняють сучасну скляну будівлю. Де мармуровий пам’ятник Фредеріку Шопену, що походить з середини XX століття, має за сусіда мальовничого Шопена, виготовленого з дроту та землі, щоб створити ще одну зелену рослинну прикрасу. Але щоб це сталося, потрібно поливати і композитора, і його фортепіано.
Футуристичний вигляд Глівіцької оранжереї не тільки вражає, але й свідчить про винахідливість. Коли її зводили в 1985 році, вона була побудована таким чином, щоб покрити собою попередню будівлю – тільки тоді стару Пальмову було знесено. Такий захід був необхідним: завдяки цьому збереглися три найстаріші пальми, що росли в Глівіце з 1925 року. Стару наметову конструкцію тих часів можна побачити лише на старовинній листівці. Раніше – вже з 1880 року – тут діяла приватна, хоча і доступна для відвідувачів оранжерея; парк, в якому вона була розташована, був закладений ще в XVII столітті. Пам’яткою минулих часів є два чавунні лежачі леви, відлиті в місцевій металургійній фабриці близько 1830 року. У міжвоєнний період до Пальмієвої оранжереї привезли тварин: тут мешкали мавпи, численні змії (в тому числі анаконда), черепахи та алігатори. Під час Другої світової війни об’єкт був повністю зруйнований – радянські солдати розбили вікна теплиці і пошкодили котельню – решту зробила надзвичайно морозна зима, яку більшість рослин не пережила. Відбудова тривала до 1947 року. Найбільша кількість екземплярів флори – майже 8000 – була зафіксована в 70-х роках ХХ століття.
Wyświetl większą mapę
