Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
МУЗЕЙ У ДОМІНІКАНОК
Монастир домініканок у давньому Рацибужі вирізнявся не лише суворим статутом, а й доволі значним майном. У 1306 році, передчуваючи близьку смерть, князь Пшемисл не тільки збільшив попередні пожертви на користь ордену, а й вказав місце для будівництва монастиря – безпосередньо біля брами святого Миколая. Там звели також величну каплицю Святого Духа, де спочивають земні останки ратиборзьких П’ястів. Змінна доля призвела до ліквідації скупчення 1810 року на підставі прусської секуляризації, коли майно ордену було передане євангелічній парафії. Хоча домініканки до Рацибужа більше не повернулися, каплиця служить місту й сьогодні: з 1938 року в її стінах розташовується музей. Первісний свій вигляд зберіг лише пресбітерій – разом із двома ренесансними фресками: «Зіслання Святого Духа» та «Salve Regina».
Виставлені в пресбітерії експонати пройшли напрочуд короткий шлях – усього кілька метрів, адже їх було знайдено саме в тому місці. Археологічні дослідження, що проводяться з 1981 року, дали багаті результати: відкрито місця поховання 30 магнатів, зокрема останнього – князя ратиборського з династії Чеських Пржемислідів (Czeskich Przemyślidów), Валентина, який помер 1521 року. У його гробниці науковці виявили зламаний (найімовірніше, під час похоронного ритуалу) меч. У похованнях знаходилися також персні та посуд.
РАТИБОРЗЬКА ЄГИПТЯНКА
Пані Джед-Амонет-Іус-анх (Dżed – Amonet – ius – anch) померла у віці близько 20 років, була заміжньою, ймовірно народила двох дітей, була дочкою сановника у стародавніх Фівах. Її друге життя – вже після смерті та муміфікації майже три тисячі років тому – сповнене подорожей і несподіваних поворотів долі. У другій половині XIX століття, на хвилі зацікавлення природничими науками, її останки були видобуті й продані; щоб зберегти високу ціну, довгий час мумію не розгортали з пов’язок. Це зробив лише барон Анзельм фон Ротшильд (Anzelm von Rothschild), пов’язаний із Рациборжем через володіння. Скоріш за все, мумія мала стати весільним подарунком для дружини барона, але – на жаль – подарунок не сподобався нареченій і зрештою (1861) потрапив до ратиборзького євангелічного гімназіуму, який уже кілька десятиліть мав власний музей. У Рациборжі Джед бачили небагато – перша велика виставка відбулася лише 1909 року, після перевезення до Глівиць.
Майже всі сімдесяті роки XX століття ратиборзька мумія провела у Варшаві: її взяли на тимчасове зберігання до Національного музею, а пізніше вона ще раз залишила місто для консерваційних робіт, за якими доглядали фахівці з Кракова. Сьогодні Джед-Амонет є перлиною колекції під назвою «У Домі Осіріса». Ратиборзький музей також пишається чудовою колекцією мистецтва XV–XVIII століть; особливо вражає різьблення, що зображує святу Гертруду.
ДРУГА ЧАСТИНА НА ВУЛИЦІ ШОПЕНА
Якщо в монастирській частині музею на вулиці Гімназійній ми оглядаємо експонати, пов’язані з археологією та мистецтвом, то об’єкт на вулиці Шопена представляє етнографічні та історичні збірки. Історія тут присутня радше через предмети повсякденного життя – такі, як інструменти для стоматології XIX–початку XX століття. Це чудове свідчення мужності наших предків, які були змушені піддавати вміст своїх ротових порожнин справжньому «катівському» обладнанню.
Варто звернути увагу на предмети, які входять до складу виставки, що відображає обрядове життя мешканців околиць верхньої частини Одри: тут можна побачити топлену весняну Марзанку, гойк, великопосні колотушки, великодні писанки, а також повний набір костюмів, пов’язаних із колядуванням у давньому ратиборзькому селі, і різдвяні вертепи.
Наступні постійні експозиції носять назви: Слідами первісної людини, Рацибуж у середньовіччі, Курган спалюваних тіл лужицької культури в Самборовиці, 1200–400 рр. до н.е.. У доробку музею також численні тимчасові виставки, присвячені зокрема: Рацибужу 1945 року, народному одягу, старим міським листівкам, керамічним колекціям, експонатам, пов’язаним із поштою, бджільництвом, військовою справою та образам святих.
Музей у Рацибужі є організаційною одиницею гміни. Основні відділи, де зосереджується робота закладу: археологія, етнографія, історія, мистецтво та художні ремесла. Музей також має освітній відділ, а також фотолабораторію і технічну майстерню. Двадцять з тридцяти тисяч експонатів музею належать археологічним колекціям – найдавніші походять з неоліту.
В освітній програмі музею представлено десятки тем, серед яких – життя Йозефа фон Айхендорфа (Josepha von Eichendorffa), поета-романтика, який народився в селі неподалік Рацибужа. Заклад організовує конкурси та культурні заходи.
Wyświetl większą mapę
