Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Анна Мігріна
ІСТОРИЧНА ПЛУТАНИНА
Початки історії ґлівіцького замку слід шукати в часи, коли Казимир Великий (Kazimierz Wielki), прагнучи завершити воєнний конфлікт із чехами, зрікся прав на Сілезію, отримавши натомість від Яна Люксембурзького (Jana Luksemburskiego) обіцянку відмови від претензій на польську корону. У той період (коли Глівіце перебували у володінні битомських П’ястів) місто вже мало непогані оборонні укріплення: мур заввишки дев’ять метрів і завдовжки 1,2 кілометра. Можливо, ініціатором зведення замку як частини цих укріплень був князь Земовит (Siemowit), народжений близько 1292 року, якого історики називають то битомським, то ґлівіцьким. Проблеми з визначенням власності на місто характерні для доби роздробленості, коли брати й сестри роками відстоювали свої права. Земовит – наймолодший і найбільш обдарований у спадку син Казимира битомського – безперечно володів Ґлівіце й разом із братами Владиславом та Юрієм визнавав себе васалом чеського короля.
Щось однак було не так із Земовитом, адже вже в 1334 році за борги зі сплати церковних податків Ґлівіце було передано під владу князя ратиборського Лешка (Leszka). Щоб там не збудували на тому місці, менш ніж за століття ця споруда припинила існування. У першій половині 1431 року Ґлівіце, які тоді були сильним осередком влади гуситів, атакував князь олесницький Конрад VII Білий. Місто зазнало жорстокої розправи, типової для гуситських війн: значну частину мешканців вирізано, усе, що можна було зруйнувати, знищено – зокрема й замок.
РЕЗИДЕНЦІЯ ЦЕТРИЧА
Роком раніше війська гуситів також вдерлися й пограбували місто, тож і досі достеменно невідомо, чи замок П’ястів стояв на місці теперішнього П’ястівського Замку в Ґлівіцах. Одні посилаються на середньовічні склепінчасті підземелля, інші доводять, що такі самі підвали збереглися й у сусідніх церковних будівлях. Влада П’ястів у Ґлівіцах закінчилася однак одразу після бездітної смерті опольського князя Яна ІІ Доброго (Jan II Dobry) у 1532 році. Для міста, яке тоді налічувало близько тисячі мешканців, почалася епоха Габсбургів.
Переписи з того часу налічують 70 родин із польськими та чеськими прізвищами і 56 родин з німецькими, що проживали в місті. Ведучи тоді війну з Туреччиною, Габсбурги дуже швидко (за суму у кількадесят тисяч талерів) віддали Ґлівіце у заставу. Так місто стало маєтністю деякого Фридерика Цетрича (Fryderyk Cettritz, Zettritz), який у 1558–1561 роках збудував собі пишну резиденцію — теперішній Музей П’ястівський Замок.
Коли в 1596 році міські радники викупили Ґлівіце, надавши йому статус королівського міста (підлеглого королю Чехії), для будівлі знайшли нове призначення: там розташували арсенал. Протягом своєї довгої історії замок мав виконувати й інші функції — був також в’язницею, складом і фільварком. Існує думка, що Цетрич, зводячи свою резиденцію, використав уже наявні башти, які поєднали навісною стіною. Усьому комплексу надали форму підкови, застосувавши як будівельний матеріал готичну цеглу та ламаний камінь. Будівлю неодноразово перебудовували; характерну західну башту реконструювали в 1952–1961 роках. Сучасного вигляду замок завдячує подальшим ремонтам, проведеним у 1980-х роках та у 2005–2008 роках.
РОЗКОПАНИЙ МАМОНТ
Ґлівіцький музей розмістився у замковій споруді в 1959 році й сьогодні має вигляд типової міської музейної установи. Гучна назва «замок» може когось збити з пантелику: це лише три рівні невеликої будівлі, яку відразу після війни називали «замочком», а раніше — двором «Зетричгоф» (Zettritzhof). Діти (а також і цілком дорослі) безсумнівно з цікавістю оглянуть скелет мамонта. Рештки тварини відкопали на початку ХХ століття під час видобування піску поблизу містечка Писковіце (Pyskowice). Поруч зібрано результати професійних археологічних розкопок: знаряддя епохи неоліту, предмети з бронзової доби, кераміку та знахідки пізніших епох. Експозицію доповнюють макети, фотопрезентації та мультимедійні матеріали. Враження справляє й невелика мілітарна колекція, в якій є японські, китайські та корейські мечі.
Як і належить міському музею, установа демонструє пов’язані з розвитком міста збірки: цехові документи, фотографії, що показують історію міста у XIX–XX століттях, пам’ятки з періоду сілезьких повстань. Етнографічні збірки доповнюють експозицію, серед них — сілезька кухня з обладнанням. Варто підкреслити, що більшість експонатів походить із найближчої околиці Ґлівіц: від найдавніших знахідок у Свибію (Świbie, ґміна Вєловєсь — gmina Wielowieś), де виявили сліди лужицької культури, через відкриття на замковому пагорбі в Тошку (Toszek) та городищу в Плавньовіце (Pławniowice), аж до предметів, знайдених під час ремонтів ґлівіцького ринку. П’ястівський Замок є обов’язковою зупинкою для кожного шанувальника історії. І не лише тому, що Ґлівіце одне з найстаріших міст регіону (вперше згадане 1276 року, хоча міські права, можливо, отримало разом із Битомом уже в 1254-му). Також і тому, що місцеві збірки ідеально ілюструють загальну історію: від прадавніх часів, через розвиток ремесла, промислу й торгівлі, аж до багатокультурного образу Ґлівіц у міжвоєнний період. Не можна також забути й про архітектурну цінність самої будівлі та прилеглі фрагменти оборонного муру. Недаремно установа розташована на вулиці Під Мурами, 2 (ul. Pod Murami 2). Влітку освіжитись можна у фонтана біля стилізованого рову і перепочити на лавках.
Серед тисяч історичних епізодів, які випали на долю міста, особливу увагу привертає історія 1626 року — з часів Тридцятилітньої війни. Тоді місто оборонялося від данських і саксонських військ. Хоча боями керували чоловіки (протестантським військом командував Ернст фон Мансфельд (Ernst von Mansfeld), а за оборону міста відповідали бурґомістр Йоганн Фрьоліх (Johann Fröhlich) та Адам Чорнберґ (Adam Czornberg)), перемогу забезпечили жінки. Легенда називає їх «ґлівіцькими бабами» (gliwickie baby), які схопилися за зброю й відбили нападників. За однією з версій, вони виливали на голови данців, що штурмували мури, гарячу кашу просто з горщиків, інша ж каже, що вони заряджали гармати тією ж кашею. Оскільки напад стався у день відпусту з нагоди свята Успіння, згодом це отримало назву «сілезької оборони Ченстохови». Старі перекази згадують також про появу на небі образу Матері Божої. Данці змушені були відступити, спаливши лише костел святого Варфоломія. Пам’ятку про «ґлівіцьких баб» можна побачити на вулиці Плебанській (ul. Plebańska), де на розі кам’яниці розміщено зображення однієї з відважних жінок.
Wyświetl większą mapę
