Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Олександр Швачка
БЕРМУДИ АБО МАЗУРИ?
Асоціація з Бермудським трикутником виникає сама собою — коли потрапляєш у трикутник між Битомом, Хожувом і Пєкарами, здається, ніби переносишся в інший час і простір. Лише кількасот метрів звідси проходить одна з найжвавіших транспортних артерій Верхньої Сілезії, поруч — колишній металургійний комбінат „Orzeł Biały”, який колись переробляв важкі метали у великій кількості. А посередині — неймовірний природний оазис: 226 гектарів дикої природи. Колись через це місце проходила дорога між Панєвніками й Пєкарами; тепер, після обвалу ґрунту, вона лежить під водою. Є й інша траса — залізнична, якою перевозили мільйони тонн вугілля зі сілезьких шахт. Була також вузькоколійка: частину її рейок розкрали, а решта потрапила до експозиції музею просто неба в Рудах Рацибожських. Серед історичних залишків варто згадати ще бойові укріплення панєвницького району — сховища та бункери. Колись через це місце проходила дорога між Панєвніками й Пєкарами; тепер, після обвалу ґрунту, вона затоплена під водою. Є й інша траса — залізнична, якою перевозили мільйони тонн вугілля зі сілезьких шахт. Була також вузькоколійка: частину її рейок розкрали, а решта потрапила до експозиції музею під відкритим небом в Рудах Рацибожських. Серед історичних залишків варто згадати ще бойові укріплення панєвницького району — сховища та бункери.
Історія цього місця сягає XII століття: спершу тут добували руди цинку й свинцю, пізніше — кам’яне вугілля. Протягом століть територію використовували як промислове звалище. Тому, коли на початку 1980-х років сюди прийшли природознавці, вони були щиро здивовані — очікували побачити лише кар’єри, відвали й безжиттєві території, повні елементів з таблиці Менделєєва. Натомість знайшли осередок повний зеленого життя. З 1997 року Жаб’ї Ями мають статус природно-ландшафтного заповідника, за що боролися орнітологи та члени товариства „proNatura”. І недаремно: нині тут мешкає понад 120 видів птахів, з яких понад 70 — гніздові, тобто ті, що створюють тут свої гнізда й виводять потомство.
ФОТОГРАФІЧНЕ ЕЛЬДОРАДО
На Жаб’їх Ямах мешкають: сичик-горобець, ремез, вівчарик, вівсянка звичайна, чернь чубата, чернь червоношия, бугай (вид, що перебуває під загрозою зникнення), щиглик, лебідь-шипун, чирянка звичайна, луня болотяний, боривітер звичайний, малинівка, соловей рудий, пісочник річковий, вухата сова, чайка та кріпив’янка, а також багато інших видів — одним словом, приблизно третина всіх видів птахів, що мешкають у Польщі. Є тут і чимало інших тварин: можна зустріти лисицю, куницю, тхора, горностая, ласку, бурозубку, а зайці трапляються дуже часто. Увечері без труднощів можна спостерігати також кажанів. Серед рибалок, що засіли біля численних водойм, часто можна почути думку, що тут красивіше, ніж на Мазурах. Якщо вирушити на Жаб’ї Ями з фотоапаратом, роботи точно не бракуватиме. Уже на самому початку маршруту — з боку битомського житлового району Арки Божка — гостей вітають лебеді.
Проте варто бути обережним: деякі пташині родини спокійно підпускають людей, але інші можуть бути досить агресивними. Тут кожен поворот голови надихає фотографа: з одного боку — мальовнича гладінь води з виступаючою гілкою, з іншого — схил колишнього кар’єру, а далі — птах із незвичайним оперенням. Колись це було улюблене місце для прогулянки, а сьогодні його облюбували велосипедисти, які приїжджають сюди з різних куточків Сілезії. Іноді тут проводять уроки природи — у найближчій школі навіть розробили спеціальний сценарій занять у безпосередньому контакті з живою природою. Двома ставками керує Рибальський союз, а влада Хожува встановила при в’їзді бетонні блоки, щоб запобігти засміченню заповідної території. На Жаб’їх Ямах часто можна зустріти муніципальну варту з Битома, тому автомобіль краще залишити за межами охоронюваної зони.
ЗНИЗУ ВГОРУ…
І візити міських вартових, і встановлені блокади не повинні дивувати: на Жаб’їх Ямах триває боротьба з багаторічною традицією викидання сміття. І є за що боротися — нині ведуться зусилля щодо надання території статусу заповідника. Можливо, тоді це місце стане більш відомим, адже навіть багато мешканців Битома, які цікавляться природою, часто не мають уявлення про існування Жаб’їх Ям. Сюди не приїжджають організовані екскурсії, не купити тут гамбургера в фастфуді. Щоб потрапити на Жаб’ї Ями, потрібно докласти зусиль — і сама прогулянка теж потребує енергії. Навіть побіжний огляд найважливіших частин території — це щонайменше три кілометри пішої прогулянки, а для тих, хто хоче оглянути все детально, треба бути готовим пройти приблизно двадцять кілометрів.
Жаб’ї Ями — це феномен: з одного боку, тут оселилася велика кількість тварин, які скупчуються навколо водойм, що утворилися у 30-х і 50-х роках XX століття. Але сліди агресивної, індустріальної діяльності людини тут не можна не помітити— часто йдемо не по природному ґрунту, а по шлакових відходах, можна побачити шматки шлаку з колишніх металургійних заводів князя Доннерсмарка. Подекуди трапляються залишки бетонних і сталевих конструкцій, а найбільше впадають в очі гірничі пошкодження — місця, де земля провалилася на кілька метрів униз. Саме за цією логікою сформувався місцевий ландшафт: ідилічні природні краєвиди часто поєднуються з видом димарів або промислових споруд на горизонті.
Коли людина перестає втручатися в промислові відходи, на них починають з’являтися окремі піонерські види рослин — ті, що першими заселяють безплідну екосистему. Їхні відмерлі рештки збагачують ґрунт, створюючи умови для появи наступних, більш вибагливих рослин. Зазвичай це світлолюбні, вітрозапильні та вітророзсівні однорічні рослини, хоча поступово з’являються і багаторічні види, кількість яких з кожним роком зростає. До піонерських рослин, що заселяють терикони, належать, зокрема: повзучі трави, мохи, дрік звичайний, бобові, які вміють зв’язувати азот і отримувати поживні речовини безпосередньо з повітря. З плином часу кількість короткотривалих видів зменшується, натомість зростає частка багаторічних рослин, що займають ці території. У результаті після промислові відвали поступово перетворюються на стійкі зелені оази. На перехідній стадії сукцесії у рослинному покриві домінують лучні види, пізніше з’являються чагарники та деревні породи. На просунутому етапі формування природної рослинності виникають рослини з проміжними вимогами до освітлення, а також тіньолюбні види. Оскільки розвиток багатьох рослин цілком залежить від наявності певних мікоризних грибів, на всіх етапах становлення спонтанного рослинного покриву спостерігається високий відсоток мікоризних видів.
Wyświetl większą mapę
