Автор: Збігнєв Марковський
Переклад і редакція: Олександр Швачка
МОРЕ, НАШЕ МОРЕ
У Хибію (північно-східна частина Цешинського повіту) діє доволі незвична організація – Товариство шанувальників Зареча. Воно об’єднує кілька десятків людей і було створене для збереження пам’яті про місце, якого більше не існує. Про плани затоплення села мешканців повідомили за рік наперед. Виселення тривало з квітня до листопада 1954 року. Заречанам, які згодом розселилися у понад 70 різних населених пунктах, надали нові земельні ділянки та будівельні матеріали, після чого їхня рідна земля зникла під товщею води. Ще деякий час – у посушливі літа – з поверхні озера виступали верхівки кількох найвищих будівель. Так завершилася семисотлітня історія села, де колись діяли дві школи, два костели й мешкало близько трьох тисяч осіб. Саме тоді почалася нова глава – історія Гочалковицького озера.
Будівництво велося у рекордно короткі строки. Аналітичні роботи почалися 1947 року, керівництво об’єкта створили у січні 1950-го, а вже за п’ять років будівництво завершили. У категорії великих водних споруд це й досі неперевершений рекорд Польщі. У роботах брали участь близько 1200 осіб, а урочисте відкриття очолив віцепрем’єр Пйотр Ярошевич. Попри державний пріоритет і престиж проєкту, не обійшлося без помилок: під водою залишилися старі протиповеневі вали, стовбури дерев і залізобетонні бункери з часів Другої світової війни. Незважаючи на це, Польщі вдалося «створити море» – найбільшу водойму півдня країни, обсяг якої становить майже 170 мільйонів тонн води. Площа озера сягає 3200 гектарів, довжина – близько 11 км, ширина – 2,5 км. Обійти водойму вздовж лінії берега означає подолати близько 30 кілометрів. Будівничих вела подвійна мета: створити резервуар питної води для Верхньої Сілезії та забезпечити регіон від повеней.
МІЛЬЙОН КЛІЄНТІВ
Вода з Гочалковицького озера постачає понад мільйон споживачів. Вона тече з кранів Катовіце, Хожува, Сосновця, Тихів, Ястшембя-Здруй, Жор, Рибніка та інших міст. До системи постачання води з Гочалковиць підключені навіть три гміни Малопольського воєводства. Оскільки якість води має тут першочергове значення, вже багато років триває пошук компромісу між захистом води та рекреаційним використанням водойми. Місцева влада прагне відкрити зони для купання, вважаючи, що це пожвавить економіку регіону й допоможе зменшити безробіття. Водночас діють численні обмеження: над озером заборонено біваки, а дороги, що ведуть до води, часто позначені табличками із забороною в’їзду. З 2010 року дозволено обмежене вітрильництво – без використання власних човнів. Одночасно на воді може перебувати не більше ніж 30 суден, і плавати можна лише на половині акваторії.
Час від часу на озері проводяться регати, однак експерти вважають, що це не найкраще місце для вітрильного спорту. Причина проста: при середньому рівні води глибина становить лише 5,5 метра, тож навіть невеликий вітер створює великі хвилі. Крім того, тут практично немає природних заток, де можна було б сховати човен у разі негоди. Натомість рибальство дозволене, хоча тільки з берега й у спеціально визначених місцях. Існують обмеження на вилов: найчастіше це 10 кілограмів білої риби та два хижі екземпляри. Досвідчені рибалки кажуть, що це важке місце для лову, але при дальньому закиданні можна впіймати карася сріблястого, ляща чи плотву. Загалом у водоймі мешкає понад десяток видів риб, а загальна їх маса оцінюється приблизно у 300 тонн. Такі дані отримано під час спеціальних досліджень, проведених із використанням сонару та математичного моделювання.
ОЧИЩЕННЯ ЩУКОЮ
Дуже цікаву роль у процесі очищення вод Гочалковицького озера відіграють хижі риби. Щороку рибне господарство регулярно зариблює водойму щуками, вуграми та судаками. За один раз до води випускають до чверті мільйона щук, які стають своєрідними природними фільтраторами. Завдяки їхній діяльності зменшується вміст азоту та фосфору у воді, адже хижі риби поїдають ті види, що живляться в донному мулі й тим самим вивільняють ці елементи. Це єдине місце в Польщі, де щуку офіційно залучено до екологічного процесу очищення води. Однак справжнім природним багатством Гочалковицького озера є птахи, які заселили територію одразу після утворення водойми. За їх життям від самого початку уважно спостерігають орнітологи. За підрахунками науковців, тут зустрічається 258 видів птахів, серед яких 113 гніздових. Серед рідкісних і зникаючих видів можна побачити: чаплю пурпурову, шаблоньку (саблодзьоба), чернь підголовку, пісочника комірцевого, меву римську і чорноголову, а також крячків — біловусого, чорного та білокрилого. Це також царство качок: тут водяться шилохвіст, свищ, чирок-свистунок, чирок-тріскач і качка широконіска.
Пошук балансу між захистом якості питної води, збереженням природних цінностей і масовим рекреаційним використанням ще триватиме. Поки що туристи мають у своєму розпорядженні насамперед греблю, яка сама по собі є вражаючою атракцією. Перед очима відкривається перспектива майже трьохкілометрової прогулянки — від Гочалковиць аж до розташованого в Чеховіце-Дзєдзіце Забржега, з чудовою панорамою на озеро. Любителі техніки знайдуть тут щось для себе: механізми шлюзів справляють величезне враження. Уся гребля перебуває під постійним моніторингом — систему вимірювальних приладів з’єднано 28 кілометрами оптоволоконного кабелю. Променадa на греблі — це справжній рай для пішоходів, велосипедистів і скейтерів. У майбутньому планується створення веломаршруту навколо озера, довжина якого складе близько 42 кілометрів. Втім, уже сьогодні знаходяться ентузіасти, які долають цю відстань власними силами, об’їжджаючи озеро навіть без офіційно позначеного шляху.
Лише один-єдиний раз в історії мешканцям Верхньої Сілезії вдалося випити Гочалковицьке озеро до дна. Це сталося у 1985 році, коли через велику посуху виник серйозний дефіцит води. Під загрозою опинилося не лише водопостачання питної води (хоча на той час агломерація вже мала розвинену систему заміни одного джерела іншим), але й життя водойми — як у самому озері, так і в його околицях. На щастя, погодні умови швидко стабілізувалися, і рівень води відновився. І Гочалковицьке озеро знову стало тим, самим озером.
Wyświetl większą mapę
